Theory

СУЧАСНА ОСВІТА

• РОЗУМІННЯ, а не запам’ятовування
• Виховання у здобувачів освіти здібностей до постійних змін
• Формування навичок верифікації інформації
• Навчання здібності вчитися і протидіяти стресу
• Формування здібності жити у цифровому світі та ЗБЕРІГАТИ ЛЮДЯНІСТЬ

Композиція – важливий організуючий елемент 

художньої форми

Нині у розвитку, трансформуванні та стабілізації суспільства вирішальною є роль майбутньої Людини, яку формує Освіта. Найціннішим джерелом відновлення духовності є мистецтво, яке формує емоційну сторону свідомості та естетичні ідеали особистості. Саме мистецтво є первинним щодо інтелектуального світосприйняття і піднімає інтерес до світу та життя. Разом з іншими видами, які відіграють не меншу роль, образотворче мистецтво унікальне, бо ті завдання і проблеми, що воно може вирішувати, за певних умов, стають провідними у навчальному процесі, а композиція є невід’ємною кожного розділу програми з візуального мистецтва.

Одним із засобів художньої виразності в образотворчому мистецтві є композиція – побудова, структура художнього твору, що зумовлена його змістом, характером, призначенням. Композиція – важливий організуючий елемент художньої форми, що надає твору зібраності та об’єднує його в єдине ціле.

За допомогою композиції художник організовує фігури та предмети на площині і в просторі, виявляє їх взаємозв’язок, підпорядковує другорядні сюжетні елементи основним. Кожному виду образотворчого мистецтва притаманні свої композиційні прийоми.

У композиції важливе все:

- маси предметів та їх силуети, їх зорова "вага";                                                                        

- ритм з яким вони розміщуються на площині картини;                                    -   перспектива;

-  уявна лінія горизонту та точка зору на зображуване ;

-  колір та колорит роботи;

-   групування дійових осіб, напрям їх поглядів, жестів;

-   розподіл світлотіней.

Кожній історичній епосі притаманні власні улюблені прийоми композиції та ведучі принципи. Так для класицизму типові: симетрія, чітка врівноваженість, регулярність (особливо у архітектурі), ясність, чіткість побудови, спокійні пози та жести людей, відчутний поділ на плани (у малярстві), вивірені перспективні скорочення.

Нашому ж динамічному часові притаманні: контраст, різке протиставлення плям і об’ємів, перебільшено виразні перспективні скорочення, незвичні ракурси.

Це підтверджує те, що композиція – це дуже важливий засіб для вираження основного ідейного задуму художнього твору.

Зразок опорного конспекту

ВПРОВАДЖЕННЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ЗАСОБАМИ ГРАФІКИ

 Вдосконалення змісту графічної грамотності студентів педагогічного коледжу набуває пріоритетного значення. 

Компетентнісний підхід – це концептуальне положення сучасної концепції технологічного проектування інноваційного розвитку закладу освіти, що втілює ідею розвитку здатності педагогів  до використання інновацій у професійній діяльності, що виявляється шляхом їх практичної вмілості. Компетентність педагогів – один з показників якості освіти, визначений лабораторією трудової підготовки та політехнічної творчості інституту педагогіки НАПН України. Компетентнісний підхід в освітньому закладі як результат навчання у порівнянні з іншими є інтегративним. Перед викладачами педагогічного коледжу постають завдання опанувати нові підходи до організації освітнього процесу.

Як шлях до вирішення проблеми ми пропонуємо здобувачам освіти вирішувати реальні практичні проблеми-завдання, у формі графічної діяльності,  вдосконалюватися у різних видах творчої діяльності усвідомлено через графічні художні образи та виразні засоби малюнка: пляму, крапку, лінію, штрих. Заняття графікою у процесі вивчення навчальних дисциплін коледжу допоможе виявляти у творчій діяльності самостійність, ініціативу, пізнавальний інтерес без сторонньої допомоги, адже вчитель у всі часи був центральною фігурою педагогічного процесу.

 В умовах науково-технічного прогресу графічне мистецтво допомагає людині зняти напруження. Задовольняючи духовні потреби, мистецтво переносить людину в особливий світ емоцій, переживань і почуттів. Яскравим результатом впровадження компетентнісного підходу в освітньому процесі засобами графіки, поширення серед молоді ідеї цінності наукових знань  як основи естетичного ставлення до дійсності, вважаємо досвід участі у Всеукраїнській студентській олімпіаді зі спеціальності «Трудове навчання та технології» на базі Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини,  нашої обдарованої студентки Белякової Тетяни, робота якої була відзначена Дипломом ІІІ ступеня.

Отже, навчаючись  графічному малюнку, студент навчиться бачити   по-іншому. А це, в свою чергу, покращить здібності майбутніх педагогів до творчого мислення та ефективно забезпечить компетентнісний підхід у  сучасному освітньому середовищі, сприятиме реалізації цільової установки національної освіти на культурний розвиток особистості через системний розвиток індивідуального досвіду особистості в проектно-технологічній діяльності для її самоіндентифікації, самореалізації і самовизначення. 

Формування здоров'язбережної компетентності на заняттях з мистецтва

Сугестивні та терапевтичні художньо-педагогічні технології

Сугестологія вивчає особливості психологічних явищ навіювання та самонавіювання — здебільшого словесного, інколи паралінгвістичного впливу на людину, і спрямована на підвищення її емоційності, працездатності. Усі сугестивні методи стимулюють мотивацію навчан­ня, викликають позитивні емоції, пізнавальний інтерес, підсилюють додаткові зовнішні емоціогенні впливи (емпатію, катарсис).

Ці гуманні за характером впливу технології створюються в кон­тексті педагогічного оптимізму: вони виконують функцію піднесен­ня учня, впевнення його у власних силах, зняття психічних бар'єрів у навчанні. Передбачається, що навчання за сугестивними техноло­гіями здійснюватиметься в умовах психологічного комфорту, ненапруженості. Психологічний клімат — якісний бік взаємовідносин між учасниками навчально-виховного процесу. Атмосфера — особливість оточуючих умов, середовища впливу.

Інструментарій сугестивної технології 

1) метод експресивних впливів (інтонаційні та образна палітра голосу, ви­разність пауз, шепіт);        

За допомогою комплексних емоціогенних технологій учитель може стимулювати різні форми самовираження учнів, розвивати здібності до невербальною комунікації (міміку, пантоміміку, «музику жестів і рухів — пластичне інтонування»), коригувати психічні ста­ни, сприяти релаксації, здійснювати профілактику зміцнення фізич­ного, психічного і духовного здоров'я.

2)  метод створення емоціогенвих ситуацій: мета — пережити почуття ус­піху (джерело — мовлення вчителя — захоплююче, яскраво емо­ційне, що викликає подив, переживання почуття краси);

3)  арт-терапії (функціональна музика, функціональний колір, жи­вопис тощо).

Під час створення предметно-просторового середовища шкіль­ного навчання як частини середовища соціального бажано врахо­вувати золоте правило «Нічого зайвого!». Тобто порядок і простота забезпечують ергономічність навчання, зосередженість його учасни­ків на пізнавальній діяльності.

Інтегровані уроки мають значні резерви щодо регуляції і само­регуляції психофізіологічного стану учнів. Завжди варто пам'ятати, що колір і звук —- це жива енергія, а високохудожні твори мають знач­ний енергетичний потенціал.

Відомий сильний вплив кольору на людину, що ґрунтується на її здатності викликати той чи інший настрій, сприяти підвищенню або пониженню емоційного тонусу. Усі кольори палітри наповнені ду­ховною СИЛОЮ, але кожний — особливою й неповторною. Теплі ко­льори — жовтий та оранжевий — здатні піднімати настрій людини; червоний — посилювати життєву енергію, збуджувати; чорний і сі­рий — пригнічувати; блакитний і зелений — знімати втому, заспоко­ювати; білий асоціюється зі світлом, чистотою, викликає тиху радість. Тому привертаємо особливу увагу вчителя і наголошуємо: добирати картини до музики чи навпаки — мелодії до творів живопису треба з урахуванням емоційних особливостей художніх образів, а не лише їх зовнішньої сюжетно-тематичної спорідненості.

Посилити вплив світових хвиль вібраційними може кольоромузика (можливо, в комплексі з ароматерапією — використанням пахощів).

Наведемо приклади із широкого діапазону естетотерапевтичних вправ, що доцільно застосовувати в процесі викладання курсу «Мистецтво»:

•   «Кольорова музика» (завдання: після слухання музики вирази­ти настрій у вигляді безпредметної композиції з кольорових ліній і плям);

•   « Слухаю себе » (завдання: під час сприйняття музики із заплюще­ними очима «прислухатися» до власних відчуттів, емоцій, потім спробувати за допомогою рефлексії уявити цей стан і передати у вигляді образу — словесного, пантомімічного, візуального);

•   «Оживи картину» (завдання: представити себе героєм картини, передати жестами й рухами характер спілкування з персонажа­ми, добрати відповідні вокальні інтонації);

•   «Мімічний образ» (завдання: «прочитати» настрій героя на кар­тині, відобразити його на власному обличчі, створити піктогра­му настрою);

•   «Пантоміма-імпровізація» (завдання: створити пластичний ру­ховий образ персонажа пісні, програмної музичної п'єси, карти­ни, скульптури);

•   « Дерево-фантазія» (завдання: передати настрої контрастних му­зичних творів за допомогою застиглих поз-образів: «плакуча вер­ба», «веселий клен», «струнка тополя», «кремезний дуб», «ніж­на берізка»).

Естетотерапевтичні засоби          

Нові гуманістичні критерії моніторингу якості шкільної освіти та реалізація її оздоровчої функції зумовлюють необхідність зосере­джувати увагу вчителя на можливостях естетотерапії. Це малодосліджений синтез галузей наукового знання, що здійснюється на перетині педагогіки, психології, мистецтвознавства і медицини, ергономіки. Він передбачає позитивний (стимулюючий і гармонізуючий) вплив творів різних видів мистецтва на органи дихання, слуху, на голос і пласти­ку, координацію рухів учнів з метою розвитку здорової особистості.

Виокремлюється кілька видів естетотерапії:

•   музикотерапія (активне і пасивне слухання музики, ідивідуальний, ансамблевий і хоровий спів);

•   арт-терапія (малювання або використання кольорів у різних ви­дах навчальної діяльності),

•   імаготерапія («проживання образу»);

•   евритмія (логоритмічна пластика, сольний або колективний танок-імпровізація під музику);

•   театротерапія або драмотерапія (ігрові або пластичні дії-рухи, пантоміма).

Пропонуємо вчителям переносити елементи запропонованих вправ на уроки з інших предметів, використовувати їх як «музичні паузи», «арт-хвилинки ».

Незважаючи на визнання поліфункцірнальності художньої твор­чості на рівні теорії та існування надзвичайно широкого спектра мож­ливостей її впливу на осягнення істини, які належать до сфери духовно-душевних здібностей і потреб людини, мистецтво має стати відкритою образною моделлю входження у світ, і не лише завдяки його пізнан­ню, але й індивідуальному «переживанню» і «проживанню», внаслі­док чого посилюється духовно-енергетичний потенціал і активізується духовно-рефлексивна творчість особистості. У внутрішньому «духов­ному середовищі» людина, яка сприймає твір, «вичерпує» ціннісний смисл художнього образу і створює власний образ-концепт.

ПРОЄКТНА ОБРАЗОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ 

–  ШЛЯХ ДО ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ

Образотворча проектна діяльність з метою естетичного виховання молоді готує майбутніх фахівців до професійної діяльності в умовах інноваційного освітнього простору за умови впровадження її за структурою: 

мотивація діяльності, обговорення і вибір теми, планування роботи з розподілом доручень учасників, втілення проекту мистецькими засобами, індивідуальне узагальнення та оформлення результатів, презентування та розробка публікації проекту на відкритому заході, обговорення та оцінювання результативності.

Ключові слова: структура образотворчої проектної діяльності, естетичне виховання , мотивація громадської активності молоді

Естетична культура вчителя початкових класів є органічною складовою частиною його загальної та педагогічної культури. Вважають, що естетична культура включає в себе, насамперед, розвинуті людські почуття, які здатні фіксувати не лише життєво важливі для людини властивості предметів, а й якості їх форми, міру організованості та впорядкованості безвідносно до практичної мети людини [3,16].

Сучасна філософія у структурі естетичної культури розрізняє естетичну діяльність та естетичну свідомість, які, звичайно, між собою тісно взаємопов’язані. Естетична свідомість (споглядання) є формою духовної, внутрішньої активності суб’єкта, що виростає із зовнішніх, матеріально-практичних форм його діяльності й поступово набуває естетичного характеру. Естетична практична діяльність є зовнішньою, матеріальною формою естетичної активності суб’єкта, що стимулюється і контролюється його естетичною свідомістю [3,44].

За словами Л. М.  Масол саме проектна діяльність (власна, парна, групова, колективна) є найсприятливішою умовою для створення творчої атмосфери на заняттях мистецтвом[4,99].

На сьогодні перед нашою державою стоїть завдання – виховання у молодого покоління почуття патріотизму, формування особистості на засадах духовності, моральності, толерантності, забезпечення створення умов для інтелектуального, культурного та фізичного розвитку, реалізації науково-технічного та творчого потенціалу молодих громадян.

Виходячи з цього, актуальність проблеми полягає у мотивації громадської активності молодого покоління. Це стане запорукою небайдужості як сьогоднішнього, так і прийдешніх поколінь громадян. Найкращою мотивацією до безкорисної суспільної праці майбутніх освітян є почуття співпричетніості до творення сьогодення та майбутнього громади. За теорією мистецької педагогіки підґрунтям мистецьких проектів мають бути принципи синергетичного підходу, особистісно-орієнтоване навчання, системний підхід.

Усе це ставить перед викладачами нашого навчального закладу важливі науково-педагогічні завдання – використати весь арсенал потенційних естетичних можливостей образотворчого мистецтва у формуванні гармонійно розвиненого підростаючого покоління. Як шлях до вирішення проблеми ми пропонуємо використання  різного роду проектної образотворчої діяльності з метою естетичного виховання учасників

У системі виховної роботи з образотворчого мистецтва Красноградського коледжу Комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради основою формування естетичної культури майбутніх педагогів є організація естетичної діяльності студентів на навчальних заняттях та у позааудиторний час у процесі проектної образотворчої діяльності в якій поєднані такі взаємопов’язані сфери, як реально-практична; духовно-практична; духовно-теоретична.

Студентські роки є найсприятливішими для формування індивідуальної естетичної культури майбутнього фахівця, як людини з чіткими уявленнями про естетичне сприйняття, насолоду, переживання, судження, цінність, почуття, смак; що має певний рівень підготовки до художньо-естетичної діяльності у різних галузях (малювати, виразно читати, проводити екскурсії, організовувати виставки, розробляти сценарії виховних заходів); розуміє естетичну сутність явищ дійсності й мистецтва; прагне будувати стосунки з дітьми на основі педагогіки співдружності.

Особливе вагоме місце у вихованні естетичної культури освітян належить образотворчому мистецтву, циклу фахових дисциплін, естетичному освітньому середовищу, організації спілкування з мистецтвом на засіданнях творчої групи «Сучасні методи формування мистецької компетентності», заняттях предметного гуртка «Чарівний світ творчості» які дозволяють особистості усвідомити свої естетичні здібності й відкривають необмежені можливості для їх удосконалення.

Мистецтво у системі формування естетичної культури є єдиним і неповторним джерелом пізнання характерних рис духовного життя  кожної епохи, способом отримання різноманітних знань та інформації про навколишній світ, природу, суспільство тощо. Так у нашому навчальному закладі хвилюючою подією стають такі види проектної діяльності, що об’єднують виставки творчих робіт студентів та методичний фестиваль, де відбувається залучення молоді до інтенсивної художньої діяльності як основи формування всебічно розвиненої особистості майбутніх педагогів: фізичне і духовне здоров’я, успішність, інтелект, професіоналізм.

У процесі навчально-виховної діяльності образотворче мистецтво виконує важливу дидактичну функцію, воно ефективно впливає на почуття, емоції, актуалізує навчальну діяльність; йому належить також важлива культурно-соціальна функція, яка тісно пов’язана з проблемою вільного часу студентів: заповнюючи вільний час молодих людей, мистецтво насичує його естетично цінним змістом. Особливо ефективною формою виховної роботи є організація і проведення Відкритого пленеру юних графіків Харківщини «Осінні настрої», де у фіналі змагалися студенти Красноградського та Харківського педагогічних коледжів, кращі учні Красноградської школи естетичного виховання, гуртківці РЦДЮТ під девізом: твори на землі красу.

В умовах науково-технічного прогресу образотворче мистецтво допомагає людині зняти напруження, розслабитися, зняти стрес. Задовольняючи духовні потреби, мистецтво переносить людину в особливий світ емоцій, переживань і почуттів.

Ефективною позааудиторною діяльністю студентів можна вважати роботу студентів у творчих групах «Інтеграційні процеси мистецтва», «Індивідуальний підхід у навчанні» та «Сучасні методи формування мистецької компетентності», творчі зустрічі з викладачами та студентами у рамках Днів науки на базі КЗ ХГПА ХОР, що відбуваються щорічно за ініціативи кафедрою культурологічних дисциплін та образотворчого мистецтва Харківської гуманітарно-педагогічної академії у рамках студентського товариства «Творчість»,  традиційно сприяють взаємозбагаченню присутніх, адже під час таких засідань відбувається зрощення критично мислячих особистостей, людей із продуктивним творчим мисленням.

Нині все більшої ваги набуває екологічна функція мистецтва. Так допомагають студентам краще пізнати красу природи, вчать цінувати та оберігати її конкурс екологічного плакату у рамках студентської науково-практичної конференції «Екологічні проблеми рідного краю».

Варто відмітити й організаційно-педагогічну функцію мистецтва. Безпосередня участь у художній творчості організовує, дисциплінує особистість, формує в неї цілеспрямованість, вимогливість до себе та оточуючих. Так нині плідною є співпраця з Красноградською картинною галереєю імені П. Д. Мартиновича щодо організації зустрічей з майстрами пензля та відвідування екскурсійних маршрутів, створення виставкових експозицій «Глибинне у простому», «Життя – це справжнє диво», презентація рекламно-мистецького проекту художньої майстерні викладача «Освітяночки» з проблеми «Розкриття творчих здібностей студентів», проведення майстер-класів з декоративно-прикладного мистецтва на регіональних фестивалях  «Великоднє Диво» та «Родинний оберіг».

Яскравим результатом розвитку пізнавальної активності студентів шляхом проектної образотворчої діяльності, поширення серед молоді ідеї цінності наукових знань  як основи естетичного ставлення до дійсності вважаємо досвід участі в урочистій церемонії нагородження, у рамках Днів науки в Україні на базі Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона НАН України,  нашої обдарованої студентки Татченко Олени, робота якої перемогла у номінації «Наукові світи» (ІІІ місце).

Отже, образотворча проектна діяльність з метою естетичного виховання молоді готує майбутніх фахівців до професійної діяльності в умовах інноваційного освітнього простору за умови впровадження її за структурою:

мотивація діяльності, обговорення і вибір теми, планування роботи з розподілом доручень учасників, втілення проекту мистецькими засобами, індивідуальне узагальнення та оформлення результатів, презентування та розробка публікації проекту на відкритому заході творчої групи, обговорення та оцінювання результативності.

Ми готуємо сучасних учителів, що за будь-яких обставин будуть головною фігурою педагогічного процесу, що виховує всіма якостями своєї особистості.

Тож несімо своїм студентам велику радість Краси педагогічної дії!

 ПОЛІКУЛЬТУРНЕ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ 

ЧЕРЕЗ ЦІННІСНИЙ ВПЛИВ МИСТЕЦТВА

«Мистецтво – це своєрідний камертон цивілізації, універсальний спосіб мислення, здатний формувати не просто людину розумну, а людину духовну» (Л. М. Масол)

ХХІ століття – це століття культури, а освіта ХХІ століття – це освіта, у центрі якої – людина, самоцінність її неповторного духовного світу. Кожна дитина – оригінальний творець. У ній може і повинне розвиватися добре та здорове ставлення   до навколишнього світу.

Сьогоднішня хвиля соціального оновлення пробуджує народ, видозмінює, збагачує його духовність. Відбувається процес становлення незалежної України; зміцнення української нації; збагачення її культури, мови; відновлення українських народних звичаїв та традицій. Важливою умовою оновлення нашого суспільства, його гуманізації  та морального піднесення є виховання у сучасної молоді естетичного інтересу до національної культури та культур інших народів.

 Мистецтво бере участь у формуванні духовного світу людини. Наприклад, Платон ще у V столітті  до нашої ери зробив несподіване для самого себе відкриття: він виявив, що заняття з хореографії впливають на формування у хлопчиків мужності, а класична музика налаштовує на переживання величі життя людини.

Дослідження вчених ( Л. Виготського,  Є. Крупника, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна) переконливо  доводять, що завдяки творам мистецтва відбувається активізація зорових, слухових та інших рецепторів  з наступною зміною фізіолого-біологічних ритмів організму. Катарсична реакція, що є також наслідком впливу художніх образів, гармонізує внутрішній світ людини, сприяє встановленню комфортного стану особистості у відносинах зі своїм «Я».

  Проблемі національно-патріотичного виховання молоді присвячене широке коло літератури з сучасної педагогіки і психології. Проте насадження фальшивих ідеалів розмиває цінні життєві ідеали. Молодь все більше втрачає життєві орієнтири, плутається  в загальнолюдських цінностях, починає демонструвати свою апатію, невіру, відмовляється виконувати доручення, не бере до уваги авторитет викладачів, батьків. Серед різноманітних засобів впливу на молодь чи не найвищий виховний потенціал належить мистецтву, котре формує свідомість, підсвідомість, моральне та фізичне здоров’я, вольову, емоційно-чуттєву та інтелектуальну сфери людини.

Таким чином, не дивлячись на наявність робіт окремо про засоби образотворчого мистецтва  та з національно-патріотичного виховання, ця актуальна проблема поєднання означених питань продовжує залишатися недостатньо опрацьованою.

 Розвиваючи  в студентів національно-патріотичні почуття, слід пам’ятати, що виховання не досягається шляхом проведення розроблених занять. Воно відбувається найбільш активно, коли естетичний початок охоплює всі грані освітнього процесу. Ознайомлюючи студентів з прекрасним, необхідно навчати їх бачити, зберігати та примножувати цю красу в праці, в суспільному житті; розвивати у молоді доброзичливість,  навчати майбутніх освітян  як засобами мистецтва боротися з негативними явищами в нашому житті.

  Оскільки галузь «Мистецтво» базується на принципі інтеграції, використання різноманітних форм взаємодії мистецтв, сфера освіти має бути спрямована на формування в студентів цілісного художнього  світосприймання, почуття відповідальності за збереження й примноження культурних надбань суспільства й загалом естетичної свідомості, яка становить ядро естетичної культури особистості.

Кожен вид мистецтва має свої особливі механізми впливу на особистість: музика – ритм, гармонію звуків; живопис – лінію, барви, сюжет; хореографія, театр  і кіно завдяки своїй синкретичності інтегрують кілька видів мистецтв, що сприяє найсильнішому впливу на психічні й фізіологічні процеси в організмі, індивідуальні відмінності учнів, рівень розвитку              їх світогляду.

 Якщо особистість розвивати тільки засобами мистецтва, це може змістити її інтереси з життя колективу до сфери рафінованих смаків, почуттів, призвести до відриву від трудових,  моральних напрямків. Це одне з багатьох підтверджень того, що індивідуальні риси молодої людини повинні формуватися в тісному зв’язку з життям, мораллю суспільства. Останнім часом люди накопичують знання, перш за все, про мистецтво, не для того, щоб знаходити їм суспільне застосування, а щоб похвалятися ними, вести мову про перевагу над іншими людьми. Від таких знань оточуючих стає не тепліше, а холодніше. Ці люди не є естетично розвиненими, а такими, які намагаються за допомогою знань про мистецтво, частіше всього поверхових, справити враження. Мистецтво повинно відображати єдність ідейного змісту й художньої форми. Людина, що сприймає його, збагачується не тільки естетично, але й ідейно. Мистецтво потрібне людині не тільки для насолоди, але й перш за все для того, щоб працювала її душа.  Так, наприклад, якщо організувати розгляд скульптури студентами спочатку саме як суто об’ємний пластичний образ – тобто через осягнення виразних засобів, притаманних їй, а потім з точки зору  її «музичного оточення» (яка музика «підходить» цьому образу тощо), далі – через пластично-рухову інтерпретацію («оживлення» скульптури, адже скульптура – «схоплений», «зупинений  в часі» момент руху людини – в танці,  в драматичній виставі, в побуті) то у результаті таких «поглядів» виховується емоційність сприймання твору мистецтва, досягається його розуміння, виховується ціннісна позиція. «Етно» або «полікультурне» забарвлення формується відповідно до опанування конкретних творів, котрі студенти будуть сприймати і опрацьовувати у процесі художньо-творчої діяльності. В даному разі слід звернути увагу не тільки на здатність школярів розрізняти українське або національне наповнення мистецьких творів, що виявлятиметься у розпізнанні музичної, пластичної інтонації, «впізнаванні» орнаментів вишивок або кераміки. Йдеться про глибші  і суттєвіші речі: через проникнення в національний колорит мистецтва виховувати у майбутніх педагогів толерантне ставлення до інших національних культур           і зберігати власну національну самоповагу.

Отже, полікультурне виховання студентів через ціннісний вплив мистецтва – надзвичайно важлива частина становлення  всебічно розвиненої особистості, виховання якої – мета освітнього процесу педагогічного освітнього закладу. При цьому поєднання  сучасних художньо-педагогічних технологій і ефективна  організація  самостійної позааудиторної роботи з образотворчого мистецтва сприятимуть вихованню майбутніх освітян    у кращих традиціях українського народу.

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА  МАЙБУТНІХ  ФАХІВЦІВ  ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ ЗА УМОВ КОМПЕТЕНТНІСНОГО           ПІДХОДУ           ДО ВИВЧЕННЯ       ДИСЦИПЛІНИ        «ІНЖЕНЕРНА ГРАФІКА»

Українська професійна освіта крокує шляхом системних реформ в умовах євроінтеграційних процесів. Вдосконалення змісту графічної грамотності студентів педагогічного коледжу набуває пріоритетного значення.

Задля оновлення освітнього процесу крізь призму нових цілей  і змісту важливою є особистість учителя  – творчого діяча з активізованою самосвідомістю. Професійна самореалізація підіймається на рівень необхідної умови особистісно зорієнтованої педагогічної практики. Відповідно майбутніх учителів необхідно готувати не лише до професійної діяльності на основі опанування фундаментальних знань і формування професійно значущих умінь і якостей, а й до вироблення і реалізації власних ідей і поглядів.

Саме зараз важливо на аудиторних заняттях   за спеціальністю 014.10   Середня освіта (Трудове навчання та технології), галузь знань  01 Освіта / Педагогіка  з дисципліни «Інженерна графіка» забезпечувати студентам, поряд зі змістовим навантаженням і незалежно від їх методичної конструкції, можливість оволодівати свободою вибору альтернатив шляхом розвитку графічних навичок у складі фахової компетентності.

Компетентнісний підхід – це визначальне положення сучасної концепції технологічного проектування інноваційного розвитку закладу освіти, що втілює ідею розвитку здатності педагогів до використання інновацій      у професійній діяльності, що виявляється шляхом  їх практичної вмілості.

 Актуальність теми професійної підготовки майбутніх фахівців технологічної освіти за умов компетентнісного підходу до вивчення дисципліни «Інженерна графіка» зумовлена необхідністю практичного втілення в освітній процес педагогічного коледжу Закону України «Про освіту». «Компетентність – динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особистості успішно соціалізуватися, проводити професійну  та подальшу навчальну діяльність».

Мета  – розкрити шляхи практичного впровадження компетентнісного підходу в освітній процес педагогічного коледжу засобами графіки  на основі пропонованого теоретичного матеріалу, стимулювати підвищення статусу графіки в освіті  як методу розвитку творчості студентської молоді задля оновлення освіти.

На розвиток творчих здібностей студентів  не відводяться окремі години, проте, на нашу думку, доцільно це здійснювати інтегровано з вивченням основного матеріалу та використовувати розроблену нами серію графічних вправ для самостійної роботи студентів, адже відомо, що творчість – запорука життєвої успішності.

Саме тому авторська програма навчальної дисципліни «Інженерна графіка»,  розробки інструкцій практичних занять та серія графічних завдань для розвитку творчих здібностей студентів у процесі самостійної роботи у поєднанні з змістовним ілюстративним матеріалом складатимуть ефективний навчально-методичний комплекс у складі технології розвитку творчості майбутніх фахівців за умов компетентнісного підходу  до вивчення сучасної дисципліни практичного спрямування.

          Виконавши послідовно продуману серію вправ кожен здобувач освіти навчиться малювати – але це лише засіб, а не самоціль. Головне те, що, навчаючись  графічному малюнку, студент навчиться бачити   по-іншому. А це, в свою чергу, покращить здібності майбутніх педагогів до творчого мислення та ефективно забезпечить компетентнісний підхід у  сучасному освітньому середовищі, сприятиме реалізації цільової установки національної освіти на культурний розвиток особистості через системний розвиток індивідуального досвіду особистості в проектно-технологічній діяльності для її самоіндентифікації, самореалізації і самовизначення.

Зазначені  в Державному стандарті  особистісно орієнтований, компетентнісний і діяльнісний підходи до відбору й реалізації змісту технологічної освіти на рівні сучасного закладу освіти, на нашу думку, мають бути доповнені обов’язковими для опанування молоддю виразними засобами графіки.

Інженерна графіка – перший ступінь навчання студентів, де вивчаються основні правила виконання   та оформлення конструкторської документації. Повне оволодіння кресленням як засобом виразу технічної думки, а також набуття стійких навичок креслення досягаються  в результаті опанування всього комплексу технічних дисциплін відповідно до профілю, підсиленого практикою курсового проектування. Вивчення методів побудови та читання зображень креслеників, ескізів, схем, що є графічними засобами фіксування, збереження та передавання технічних ідей у процесі їх розробки та реалізації; набуття практики виконання креслеників у тому числі за допомогою комп’ютерної техніки.

Інженерна графіка як професійно-спрямована дисципліна передбачає набуття студентами вмінь  та навичок вираження технічних ідей за допомогою креслення, а також розуміння взаємодії складових частин та  принципу дії зображуваних на креслениках технічних виробів.

Вивчення курсу сприяє розвитку просторової уяви  та конструктивно-логічного мислення, що необхідне при вивченні інших загально-інженерних і профілюючих дисциплін, а також в роботі педагога. Оволодіння технічним малюнком, кресленням, комп’ютерною графікою як засобами відображення думки конструктора та виробничим документом у навчальній майстерні закладу освіти.

Успішність студента визначається за такими видами робіт: участь в обговоренні питань на контрольно-узагальнюючих заняттях, виконання завдань тестів на заняттях модульного контролю, наявність словника термінів (за всіма темами курсу), наявність конспекту  з опрацьованим теоретичним матеріалом, наявність всіх практичних та графічних робіт, наявність матеріалів до всіх самостійних робіт. Звітність студентів для очної форми навчання – поточна, складається  на основі балів за результатами індивідуальних контрольних співбесід, графічних робіт, за виконання практичних та самостійних робіт та інших завдань викладача.

Використовуючи загальноприйняті методичні рекомендації до практичного заняття повинні мати такі елементи, як номер і тему заняття,  мету і завдання заняття, постановку завдання (опис конкретної ситуації), за потреби коротко основні відомості з теорії або лекційних занять, потрібні технічні засоби, довідковий матеріал тощо, вирішення типового завдання, аналіз одержаних результатів і можливих варіантів завдання та шляхів           їх розв’язання, завдання на самостійну роботу, критерії оцінювання роботи студента на практичному занятті, контрольні питання, рекомендовану літературу та інші джерела інформації щодо теми, яка розглядається.